Петруха С.В.^*, Смолюк Д.О.^**, Колотуша М.М.^*

^*Національний університет харчових технологій,

^**Українська академія бізнесу та підприємництва

“TQM” i “LEAN PRODUCTION” – НАЙКРАЩИЙ ЗАСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Аналіз науково-економічної літератури за останнє десятиріччя свідчить, що в останні роки в Україні суттєво збільшилась зацікавленість до питань мене-джменту, управління підприємствами, перетворенням організаційних структур компаній, ефективності бізнесу. Це нас радує, хоча нажаль цей інтерес з'явився надто пізно. Можна сказати, що практично все ХХ століття було витрачено на пошук моделей ефективного управління бізнесом, причому в середовищі яке швидко змінюється під впливом результатів самого бізнесу.

За історично короткий відрізок часу, який характеризувався як індустрі-альна і постіндустріальна епоха, ми спостерігали зміну домінації машин, сис-тем, якості, інформації і знань, при цьому, процеси змін продовжують прис-корюватись. Україна нажаль не приймала участі в окреслених нами процесах.

Сьогодні людям управляючим бізнесом, підприємствами, підрозділами, неабияк важко. Оскільки з одного боку Україною пропущено цілі епохи і куль-тури управління від тейлоризму до японізації. В певній мірі відсутні традиції, наукові школи, досвід попередників, немає відлагоджених систем менеджмен-ту. Багато власників не відриваються від питань управління власністю, нама-гаючись одночасно управляти і бізнесом, і виробництвом. З іншого боку на го-лови менеджерів як із рога достатку сипляться нові і недуже концепції, моделі, системи, методи менеджмента: реінженірінг бізнес-процесів (BPR), Всеза-гальний (тотальний) Менеджмент Якості (TQM), Збалансована Система Показ-ників чи як її ще називають “Капломанія” (BSC), Статистичне Управління Про-цесами (SPC), коучінг, моделі міжнародних стандартів ІСО 9000:2000, ІСО 14000:96, ІСО/ТУ 16949, ХАСПП, “П’ять S”, “Шість сигм” і багато чого ін.

Причому в найближчого майбутньому спочатку вітчизняним науковцям, а потім й вітчизняним менеджерам-практикам більшість з цього прийдеться опанувати щоб вижити і залишити хоч би існуючу конкурентоспроможність.

Так опубліковане опитування в дисертаційній роботі Н.І.Чухрай свідчить, що на підприємствах Львівщини такі найсучасніші концепції у менеджменті як логістика, реінжиніринг, бенчмаркінг, ощадне управління (так вона назвала “Lean Production”) невідомі менеджерам багатьох підприємств. Найвідоміші та найбільш використовувані серед сучасних концепцій: концепція ефективного обслуговування клієнтів, маркетинг, концепція управління якістю − залишаю-ться опанованими з боку менеджерів-практиків на дуже низькому рівні, це по-яснюється тим що більшість літератури з вище окреслених питань залишається все таки перекладною, а як наслідок практично непристосованою до умов Ук-раїнської транзитивної економіки (слід зазначити, що в Росії в період з 26 по 30 травня була проведена перша на просторах СНГ конференція присвячена ощад-ливому виробництву). І тому ми б хотіли допомогти їм вірно зорієнтуватись у океані нових для них теорій і ідей, моделей, стандартів виділяючи на фоні всіх нових концепцій дві верхівки: це “Всезагальне (тотальне) Управління Якістю” та “Ощадливе Виробництво і Мислення” – в сутності практично все інше мож-на розглядати як приватні підходи на фоні цих двох гігантів.

Ідеї TQM перенесли акцент управлінців з машин на людей і на бізнес-процеси, включаючи процеси взаємовідношень постачальників і споживачів. Найбільш значним досягненням TQM являється усвідомлення бізнесу як про-цесу досягнення справедливо збалансованих цілей і інтересів всіх зацікавлених сторін (власників, акціонерів, інвесторів, менеджерів, співробітників, спожива-чів, постачальників і суспільства).

Концепції якості в настільки глибокому розумінні як це передбачено їх авторами тільки розпочинають усвідомлюватись нашим бізнес-суспільством причому скоріше через інструменти такі як стандарти ІСО 9000, ІСО 14000 і навіть BSC, але не як нова філософія бізнесу.

Однак для українських компаній освоєння TQM представляється питан-ням життя чи смерті. З іншої сторони українська культура в цілому дуже далека від поняття “ощадливості”. Безкрайні простори, імперські структури, ре-волюції і мобілізаційні економіки не сприяли розвитку такого поняття як “оща-дливість”. Як зазначає В.А. Лапидус на наукових конференціях Міжнародної Академії Якості дуже часто зарубіжні економісти запитують: “Чому у вас стружка зберігається в цехах, а заготівки металу на відкритому повітрі? Чому у вас паркани будуються із натуральної деревини, а меблі із тирси? Чому у вас один цех знаходиться у декількох кілометрах від іншого? Чому у вас в одній бригаді механіків працюють люди масою в 120 і 50 кілограм?” Чесно кажучи відповісти щось розумне практично неможливо.

Однак сьогодні необхідно терміново переглянути всю структуру виробни-цтва і його організацію щоб виключить всі види му́д (муда означає втрати, від-ходи тобто будь-яку діяльність яка споживає ресурси не створюючи цінності). При цьому ще раз підкреслимо необхідність напрацювання інтегрованого під-ходу який включає, як говорять японські фахівці, якість з великої літери і кон-цепцію, методи та інструменти ощадливого виробництва. В цьому за їх свідче-нням вони впевнились впроваджуючи системи менеджменту якості в більшості компаній передусім галузей машинобудування і харчової промисловості.

Довготривале зневажання якістю і головне за доведення її стабільності прийдеться платити. Для Українських підприємств лозунг Ф. Кросбі “Якість безкоштовна” не пройде. Якість – це об’єкт інвестування, причому в першу чер-гу внутрішніх джерел. А де взяти гроші на її покращення? Ці гроші можна отримати якщо перейти до ощадливого виробництва (див. рис. 1) – наші оцінки, зроблені на підставі наукових праць зарубіжних економістів працюючих в першу чергу з постачальниками автомобільних комплектуючих доводить, що це можливо.

Дуже важливо зазначити, що міф про дешеву робочу силу в Україні ми-ттєво розвіюється при аналізі продуктивності і втрат. Ряд експертних оцінок свідчить, що ми все ще можемо в найближчі роки зберегти і розвинути багато видів виробництва якщо піднімемо якість, збережемо дешеві ціни (порівняно з світовими аналогами) на нашу продукцію, але не за рахунок надто низької заро-бітної плати, що значить бідність, низьку купівельну спроможність і відсутніс-ть зростання економіки.

Тобто конкурентоспроможність вітчизняної продукції, а як наслідок під-приємств її виробників може бути лише забезпечена при умові дотримання нас-тупної концепції “більш висока якість продукції поряд з меншими поточними витратами”. Ось чому ми рахуємо дану проблему актуальною, якою повинні займатись не тільки економісти-науковці, а й кожен керівник підприємства від генерального директора до начальника цеху, майстра і бригадира.

Одним із творців принципу управління по цільовим витратам була япон-ська компанія Toyota, яка в 1965 р. ввела його в управління складальним вироб-ництвом і досягла видатних результатів на шляху ліквідації му́д. Запровадже-ння принципу управління по цільовим витратам і ліквідація му́д дозволило ком-панії Toyota на протязі 35 років бути лідером в зниженні вартості своїх авто-мобілів з одночасним збільшенням їх якості. Сігєо Сінго один з авторів Тойоти-сістем відзначив, що виробнича система компанії Toyota, націлена на абсолютну ліквідацію му́д, настільки могутня що спроможна “вичавити воду із сухого рушника”, оскільки в компанії Toyota шукають “невидимі” му́ди які як правило вислизують від поверхневого огляду оскільки являються невід’ємною частиною щоденної рутинної праці.

Це гарний зразок і нехай він допоможе вітчизняним підприємствам “вичавлювати воду” із своїх виробництв поки що дуже далеких від “сухих рушників”.